- мочити
- —————————————————————————————мочи́тидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
мочити
Смотреть что такое "мочити" в других словарях:
мочити — (робити мокрим), намочувати, намочити, замочувати, замочити; змочувати, змочити, у[в]мочати, у[в]мочувати, у[в]мочити (робити мокрим, торкаючись рідини); обмочувати, обмочити (занурюючи в рідину); промочувати, промочити (просочуючи якоюсь… … Словник синонімів української мови
мочити — МОЧ|ИТИ (11), ОУ, ИТЬ гл. Мочить, увлажнять: рабъ же б҃жии пономонарь. лежа ниць въ цр҃кви и сльзами моча тѣло. (βρέχων) СбТр XII/XIII, 44 об.; и въшедъшю же ѥмѹ, не сто˫а молѧшесѧ б҃ѹ ни колѣнѹ преклонивъ, нъ ниць || на земли лежа... челомь… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
мочити — мочу/, мо/чиш, недок., перех. 1) Робити мокрим, вологим. || безос. 2) Тримати у воді, у спеціальному розчині, надаючи певних якостей … Український тлумачний словник
перемочувати — ую, уєш, недок., перемочи/ти, очу/, о/чиш, док., перех. 1) Мочити що небудь довше, ніж потрібно. 2) Мочити кого , що небудь знову, ще раз. 3) Мочити всіх, багатьох або все, багато чого небудь; мочити, кого , що небудь у багатьох місцях або… … Український тлумачний словник
мочить — мочу, укр. мочити, блр. мочыць, ст. слав. мочити βρέχειν (Супр.), болг. моча мочусь , сербохорв. мо̀чити, мо̀чи̑м мочить , словен. močiti. чеш. močiti, слвц. mоčit᾽, польск. mосzуc, в. луж. močic. См. моча, мокрый … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
слеза — (2) 1. Влага, выделяемая глазами (от огорчения, боли и т. п.). И ставъши зади при ногу его (Иисуса) плачущи, начать мочити нозѣ его сльзами. Остр. ев., 222 (1056 1057 гг.). И сице ему стенющю и плачющюся, и сльзами землю омачающю, приспѣша… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
Киприан, митрополит Киевский и всея Руси — Киприан (ок. 1330 – 16 IX 1406) – митрополит Киевский и всея Руси, писатель, редактор, переводчик, книгописец. По рождению южный славянин, болгарин или серб (произведения XV–XVII вв. называют его сербом), возможно, из тырновской семьи Цамблаков.… … Словарь книжников и книжности Древней Руси
мочимъ — (1*) прич. страд. наст. к мочити: Колико ихъ нынѧ въ градѣ семь щюжихъ и ѹбогыхъ ихже не пѹстише на г(с)ѹ. [ПНЧ XIV, 59в на господу] и на торжиши лежаще ѥда и дождемь мочими. (βρεχόμενοι) ПНЧ 1296, 77 об … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
омочитисѧ — ОМОЧ|ИТИСѦ (6*), ОУСѦ, ИТЬСѦ гл. 1.Омочиться, ороситься: Не тѣло твое токмо да омочитсѧ но и д҃ша. ни же грѣси омыютсѧ но и нравъ (περιῤῥαντισϑήτω) ГБ к. XIV, 40а; || замочиться, намокнуть: Попови достоить. хотѧче погрѹжати въ водѣ рѹцѣ собе… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вимочувати — ую, уєш, недок., ви/мочити, чу, чиш, док., перех. 1) Робити що небудь зовсім мокрим; намочувати. 2) Тримаючи що небудь у воді, у якійсь рідині, наповнюючи щось водою, якоюсь рідиною, змінювати повні його властивості (робити м якшим, позбавляти… … Український тлумачний словник
